Я вирішив не мовчати й зробив публічний аналіз цієї тези. По пунктах я показав, що:– “Стан війни” в українському законодавстві не має жодного окремого правового режиму.
– Всі необхідні повноваження влада вже має в рамках воєнного стану, який введено згідно з законом.
– Міжнародне право не потребує наявності формального “Стану війни” для визнання агресії — факти дій і звернення України до МКС, ООН і ЄСПЛ вже зафіксували її.
– Жоден трибунал не базуватиметься на термінах — лише на фактах.
І найголовніше — на підтвердження слів Реведжука не він сам, а одна з його безликих сторінок (“Перша Українська Незалежна Медіа Платформа”) послалась на статтю юриста Валерія Карпунцова. Я цю статтю прочитав.Що там є?
“Чому ж немає факту прийняття Закону України «Про оголошення стану війни»? Можливо тому, що поточному складу парламенту вигідний такий стан речей. Бо стан війни – це інший правовий режим управління державою.”.
Жодного посилання на те, чим цей “інший режим” регулюється, де він описаний, яка його правова природа — немає. Це просто політичне припущення, не більше.
І ось цю фразу намагаються подати як “юридичне підтвердження” того, що “стан війни” був обов’язковим і що його відсутність — зрада. Але юридично це — порожнє твердження без жодної нормативної сили.
Тобто: фактів нема, правової бази нема, логіки нема. Є лише емоційне вкидання на основі типових пунктів з російських методичок, які я добре знаю й збирав по крихтах з 2022 року на форумі politburo.in.ua.---
ЩО ЗРОБИВ РЕВЕДЖУК У ВІДПОВІДЬ?
Казали б, що заперечив аргументовано? Написав щось у стилі: “ні, дивіться, в такій-то нормі передбачено…”?
Ні.
Він написав, що:
– Він “етнічний українець”;
– Що його хотіло вбити ФСБ;
– І що я написав слово “лож” російською мовою.
Все. Це всі “контраргументи” від “юридичного аналітика”.
Тобто, коли людину ловлять на прямій юридичній брехні, вона… починає жалітися на ФСБ і мірятись кровною українськістю. Як на мене — це не позиція, це втеча.---
ЗА НЬОГО ПОЧИНАЮТЬ ГАВКАТИ СТОРІНКИ-ПРОКЛАДКИ
Далі почалося найцікавіше. Відповіді почали приходити не від нього особисто, а від сторінок, які й самі нічого не пояснюють.
Це такі сторінки, як:– Перша Українська Незалежна Медіа Платформа
– Ukrainian Republicans
Уявіть: я роблю публічну юридичну критику, з посиланнями, з розбором кожного пункту — а у відповідь мене:
– обзивають “фріком”, “хайпожером”, “захисником зрадників”;
– кидають у коментарі картинку з Зеленським і медаллю “Ветеран військового стану”;
– пишуть, що вже внесли мене до якогось “реєстру” — типова ФСБ-шна тактика, коли замість аргументів використовують залякування, щоб змусити замовкнути. Особливо показовий момент: про те, що мене вже “внесли в реєстр”, мені написала одна з безликих сторінок, які захищають Реведжука. Але написала не просто “ми внесемо”, а що це вже зробив сам Реведжук.
Тобто ця сторінка навіть не приховує, що говорить від його імені, й тим самим фактично підтверджує, що сам Реведжук ховається за анонімними акаунтами й сам собі розчищає простір руками псевдо-читачів.– пишуть, що мені “не вірять”, бо я не на фронті, а якщо не воюєш, то “не маєш права говорити”.
При цьому жоден (!) із них не спростував жодного пункту мого аналізу.---
ЧОМУ ЦЕ ВСЕ ВАЖЛИВО?
Бо перед нами — класична російська схема:
1. Проросійський наратив вкидається не з Росії, а у вишиванці й українською мовою.
2. Людину, яка ловить автора на брехні, починають обзивати, цькувати і залякувати.
3. А сам “викривач” (Реведжук) тихо сидить, не дискутує, не пояснює, бо чудово знає — в прямій розмові він програє.
Саме тому я й кажу: Реведжук — це інформаційна прокладка.
Причому — дуже зручна: вишиванка, українська мова, емоції. Але риторика — кремлівська.
І поки ми не будемо викривати таких “етнічних” патріотів, які насправді працюють на Кремль — проти нас продовжуватимуть вести війну не тільки зброєю, а й словами. І іноді — це ще страшніше.
Тут у Facebook та сама стаття, але в коментарях я, як у серіалі, публікую реакції Реведжука та його ботів.