Цей допис — спроба системно проаналізувати, чи становлять дії Петра Порошенка загрозу національній безпеці України.У публічному просторі часто можна почути лише гасла на кшталт “Порошенко патріот” або “це політичне переслідування”, однак ми пропонуємо поглянути на факти, рішення, зв’язки та інформаційні наслідки діяльності Порошенка, які викликають обґрунтовані запитання з точки зору інтересів держави.
=====
1. Порошенко та його медіа-оточення систематично транслюють меседжі, що розколюють українське суспільство під час війни.
Критика влади без фактів, навішування ярликів, підміна понять на кшталт "Зеленський — це Путін", "ЗЕвлада — це ОПЗЖ" — усе це шкодить тилу, деморалізує суспільство і прямо чи опосередковано підіграє Кремлю. Можливо, така "критика без фактів" є навмисною — бо якщо перейти до фактів, доведеться порушувати питання про конкретні злочини, за які потрібно саджати і тих, хто був "домовлений" із Порошенком. Є підозра, що частина тих, хто зараз нагло краде або саботує, відчуває себе безкарним саме тому, що їм пообіцяли недоторканність.
Це не твердження, а припущення, яке варто обговорити — бо пояснило б багато із того, що зараз бачимо.
2. Використання війни для політичної боротьби
Порошенко використовує війну як інструмент для повернення до влади. Публічне маніпулювання темами оборони ("Зеленський здав південь", "армія без Залужного розвалиться") не лише неправдиві, а й створюють уявлення, що нинішнє керівництво України — вороги власної держави. Це демотивує військових і цивільних, а також підриває довіру західних партнерів.
3. Поширення наративів, схожих до російських
Декілька ключових тез Порошенка ("влада переслідує волонтерів", "Зеленський здає інтереси країни", "наступ 2023 провалено через Банкову") майже ідентичні до наративів російських ІПСО. Хоча він формально не закликає до капітуляції, загальний сенс його риторики — делегітимізація влади в умовах війни.
4. Ігнорування або виправдання власних помилок
Порошенко уникає відповідальності за дії під час свого президентства: здачу Криму, Іловайськ, Дебальцеве, мінські домовленості, справу "Роттердам+", звільнення Гіркіна тощо. При цьому всі спроби привернути увагу до цих фактів подаються як "атака на проукраїнських".
5. Спроби використати західних партнерів у власних цілях
Порошенко просував меседжі, що США та ЄС не довіряють Зеленському, і намагався через власні міжнародні зв'язки сформувати тиск на чинну владу. Це підриває єдність зовнішньої дипломатичної політики країни.
6. Паралельна вертикаль впливу
Через свою присутність у волонтерстві, медіа, політичних партіях і впливових персон Порошенко створює альтернативний центр управління суспільною думкою, який не підконтрольний державі. У мирний час це — політична боротьба. У воєнний — це ризик паралельного командного центру, що може стати точкою внутрішньої дестабілізації.
7. Підрив довіри до державних інституцій
Постійна критика НБУ, СБУ, Міноборони, ТЦК, парламенту, без подання альтернатив чи доказів — це не конструктивна опозиція, а системний підрив авторитету держави. Саме так діє ворог, коли хоче розвалити державу зсередини.
8. Можливий вплив з-за кордону
У медіа є непідтверджена, але тривожна інформація про контакти оточення Порошенка з деякими проросійськими структурами (зокрема через колишніх депутатів БПП). Навіть якщо вона не доведена, вона заслуговує на увагу і ретельну перевірку.
---
Висновок: Порошенко, використовуючи авторитет колишнього президента, діє в умовах війни не як об'єднуюча фігура, а як поляризуюча. Його риторика, дії та вплив підривають єдність суспільства і довіру до чинної влади, що створює пряму і опосередковану загрозу національній безпеці.
Запрошую до дискусії всіх, хто має що сказати по суті.Ця тема відкрита для аргументованої розмови. Якщо ви маєте інші думки, докази або хочете поставити запитання — приєднуйтесь. Можна не погоджуватись, але головне — аргументовано й без емоційних викидів.
СХОЖИ ТЕМИ
Чи має право влада накладати санкції на громадян України без суду?
Як українці допомагають Росії поширювати її пропаганду