Конституційний суд як інституція сьогодні фактично не існує

[Admin]

Тупицький заявив, що Конституційний суд як інституція сьогодні фактично не існує.
Колишній голова Конституційного Суду України Олександр Тупицький заявив, що Конституційний суд як інституція сьогодні фактично не існує і був свідомо доведений до «мертвого стану» владою. Про це він сказав в інтерв’ю, фрагменти якого були оприлюднені у мережі.
«Конституційна інституція на сьогоднішній день не існує, тому що вона не виконує своїх практичних завдань», – каже Тупицький.
За його словами, в країні відсутній конституційний контроль за законами, ухваленими парламентом, зокрема щодо дотримання прав людини та легітимності вищих органів влади.
Окремо він розкритикував практику ухвалення рішень РНБО та введення їх у дію указами президента, назвавши Раду нацбезпеки і оборони «консультативним органом», рішення якого, на його думку, не мають замінювати інституційні механізми.
Також ексголова КСУ заявив, що вважає нинішню ситуацію в Україні кризою влади, яка, за його версією, почалася ще у 2019 році, а не «конституційною кризою» 2020 року. Виходом він назвав «політичне перезавантаження» у конституційний, еволюційний спосіб і активніші дії парламенту.
Наприкінці розмови Тупицький заявив про готовність свідчити міжнародним і українським правоохоронним органам.
«Якщо мені буде забезпечена безпека і безпека моєї сім’ї, то так… Є докази певні, є обґрунтування», - сказав він.

Коротко: в цьому тексті намішано все – реальні проблеми КСУ і системи влади, особистий інтерес Тупицького, перебільшення і відверті перекручування. По пунктах.

Хто такий Тупицький і чого він хоче

Це не нейтральний експерт, а фігура з дуже конкретною історією:

• суддя КСУ за квотою Януковича, голова КСУ з 2019 року;
• саме під його керівництвом КСУ “виніс в смітник” е-декларування, послабив антикорупційну систему, чим ледь не завалив безвіз і допомогу Заходу.
• проти нього відкриті кримінальні провадження (злочини проти правосуддя, незаконний перетин кордону), він у розшуку в Україні і під санкціями США за корупцію.

Тобто він говорить не “з дзвіниці моралі”, а як людина, яка обороняє власну шкуру і бореться за повернення в систему.

Тепер по самому тексту.

1) “Конституційний суд як інституція сьогодні фактично не існує, тому що вона не виконує своїх практичних завдань”

Факти:

• КСУ юридично існує, судді є, рішення ухвалюються.
• Проблема – некомплект суддів: станом на 2025 рік 12 із 18 місць заповнені, 6 вакансій залишаються, через що ефективність і легітимність страждають.
• Європейська комісія й експертні організації регулярно критикують Україну за повільне заповнення вакансій і ризики для демократії, але ніхто, крім політиків типу Тупицького, не каже, що КСУ “не існує”.

Висновок: це не пряма брехня, а маніпулятивне перебільшення. Проблеми є, але формула “інституція не існує” – політичний лозунг, а не опис реальності.

2) “В країні відсутній конституційний контроль за законами… щодо дотримання прав людини та легітимності вищих органів влади”

Факти:

• Функція конституційного контролю формально зберігається: закони можна оскаржувати в КСУ, є конституційні подання, є індивідуальні скарги.
• Так, через некомплект, війну, політичні конфлікти КСУ працює повільно і вибірково. Це визнають і українські, і європейські експерти.

Отже: “повноцінного, якісного конституційного контролю” – дійсно немає, але “взагалі відсутній” – знову перебільшення. Змішує реальну проблему (дефіцит суддів, затягування рішень) із політичним гаслом про “мертву інституцію”.

3) Про РНБО: “консультативний орган”, рішення якого “не мають замінювати інституційні механізми”

Тут два рівні – юридичний і політичний.

Юридично:

• Конституція України прямо визначає РНБО як “координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України”, а не просто “консультативний клуб”.
• Закон про РНБО: його рішення, введені в дію указами президента, є обов’язковими для органів виконавчої влади.

Тобто твердження, що РНБО – просто “консультативний орган”, є фактично неправдивим. Це вже не просто маніпуляція, а пряма підміна юридичної реальності.

Політично:

• Критика того, що через РНБО і санкційні списки інколи “заміщують суди”, – це нормальна дискусія. Правозахисники давно про це говорять.
• Але Тупицький робить вигляд, що РНБО “за законом лише радить”, а влада “узурпувала” – це перекручування закону, щоб змалювати максимум узурпації.

Висновок: у цій частині є зерно легітимної критики (надмірна роль РНБО), але базова теза про “консультативний орган” – неправда.

4) “Це не конституційна криза 2020 року, а криза влади з 2019-го”

Це чиста політична оцінка, а не факт. Тут важливий контекст:

• “Конституційна криза 2020” напряму пов’язана з рішенням КСУ під керівництвом Тупицького щодо е-декларування й антикорупційної інфраструктури.
• Саме це рішення спровокувало конфлікт з президентом, спроби “перезавантажити” КСУ, критику з боку Заходу.

Тупицький, по суті, переписує історію: намагається представити, що криза – не внаслідок дій КСУ, а “загальна криза влади, що почалася відразу із Зеленського”. Це класичне “я тут ні до чого, винні всі інші”.

Тут ми маємо:

• не факт, а суб’єктивну політичну інтерпретацію;
• з очевидним конфліктом інтересів (він сам один із центральних фігурантів цієї “кризи”).

5) “Політичне перезавантаження”, “активніші дії парламенту”

Змістово це стандартний опозиційний набір:

• перезапуск влади через вибори/зміни (але він не каже прямо “дострокові” чи “в умовах війни зараз”, в інтерв’ю можуть це розкривати ширше);
• акцент на Верховній Раді як центрі виходу з кризи.

Самі по собі ці слова – ні не брехня, ні не правда, це політичні побажання.

Але в нинішньому контексті вони дуже добре лягають у наративи про:

• “нелегітимність влади після 5 років”,
• “узурпацію Зеленським”,
• “потрібне перезавантаження під час війни”.

Ці наративи активно крутить російська пропаганда й частина українських політиків. Сам факт, що він їх повторює, робить його меседж корисним для РФ, навіть якщо він прямо про Росію не говорить.

6) “Готовність свідчити”, “є докази, є обґрунтування”

Формально це ні підтвердити, ні спростувати неможливо – ми не бачимо, що у нього там за “докази”. Але контекст такий:

• він сам під слідством і в міжнародному скандалі;
• зацікавлений представити себе “носієм секретів”, який “може все розповісти”, якщо з ним ніжно.

Тут чиста політична гра: “я готовий здати когось, якщо ви дасте мені гарантії безпеки”. Це не автоматично брехня, але й не привід вірити на слово. Це сигнал, що він торгується за себе.

7) Важливий нюанс: рішення Верховного Суду про його звільнення

Щоб бути чесним до кінця:

• у жовтні 2025 року Велика палата Верховного Суду визнала указ президента про його звільнення протиправним, пославшись на те, що президент має право призначати суддів КСУ, але не має повноважень їх одноосібно звільняти.

Це означає:

• метод, яким його вигнали з КСУ, був юридично кривий;
• але це не змиває ні його рішень, ні підозр, ні санкцій.

Він зараз продає цю історію як “доказ узурпації влади”, але насправді це скоріше ілюстрація того, як влада в паніці реагувала на реально токсичне рішення КСУ – і сама вилізла за межі Конституції.

Підсумок по тексту

1) Правда / реальні проблеми:

• КСУ реально ослаблений, довго був без повного складу, робота ускладнена.
• роль РНБО і санкцій як інструменту політики сильно розширилась, є ризик підміни судів цими рішеннями.
• влада робила кроки на межі Конституції (в тому числі щодо самого Тупицького), і це вже підтвердив Верховний Суд.

2) Маніпуляції й перекручування:

• “КСУ не існує” – гучний лозунг замість точного діагнозу.
• “відсутній конституційний контроль” – перебільшення проблем до рівня “нічого немає”.
• “РНБО – лише консультативний орган” – прямо суперечить Конституції і закону.
• “криза влади з 2019-го” – спроба перекласти відповідальність за кризу 2020 року з КСУ під його керівництвом на Зеленського.

3) Політична пропаганда:

• Частина меседжів (про повну узурпацію, “мертві інституції”, потребу “перезавантаження” під час війни) ідеально працює в російських наративах про “неспроможну українську державу” і “нелегітимну владу”. Хоча він ніде прямо не згадує Росію, результат для інформаційного поля однаковий.

Як я б це сформулював простими словами:
Тупицький говорить не як чесний реформатор, а як людина, яка спочатку допомогла завалити антикорупційну систему, потім вилетіла з КСУ з порушеннями процедури, а тепер намагається подати себе жертвою узурпації. Він бере реальні проблеми судової системи й РНБО, накручує їх до “все мертве, держави нема” і на цьому будує політичну лінію, яка вигідна і йому особисто, і російській картинці про Україну.

Джерела для довідки:

• НАЗК: “Два роки після конституційної кризи: нові виклики” (про рішення КСУ щодо е-декларування)
• Transparency International Ukraine: юридичний аналіз рішення КСУ 27.10.2020
• Конституція України, ст. 107 – статус і роль РНБО
• Укрінформ: “Штати ввели санкції проти ексголови КСУ Тупицького”
• Pravo.ua: рішення ВС про протиправність указів щодо відсторонення Тупицького
• НАЗК: “Що змінило рішення КСУ в роботі НАЗК?”