1. "У Людини немає документів"
Міф: законодавство України не передбачає документи для "Людини", а лише для "фізичних осіб". 
Правда: у праві України "людина" = "фізична особа". Це прямо визначено у ст. 24 Цивільного кодексу України: "Фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин". 
Паспорт, ID-картка, водійське посвідчення та інші документи — це не "фікція", а юридичне підтвердження вашої особи. 2. "Законні вимоги поліцейського обов’язкові лише для фіз. осіб"
Міф: ст. 62 ч.2 Закону України "Про Національну поліцію" говорить про "фізичних і юридичних осіб", отже "Людина" не зобов’язана виконувати. Правда: під "фізичною особою" в законі розуміється будь-який громадянин або людина на території України. Ніякого окремого "статусу Людини" немає. Законні вимоги обов’язкові для всіх. 3. "Документи не посвідчують Людину"
Міф: документи оформлюються на "персону", а не на "Людину", тому їх можна не показувати. Правда: документ посвідчує саме вас. Ніякого "роздвоєння" між "людиною" і "фізичною особою" не існує. 4. "Мобілізація стосується лише фіз. осіб, а не Людини"
Міф: можна заявити "я Людина" і військовий обов’язок не буде поширюватися. Правда: обов’язок проходження військової служби стосується всіх громадян України чоловічої статі у віці, визначеному законом (Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"). Заява "я Людина" жодного юридичного значення не має. 5. "Я живу на Землі, а не на території України"
Міф: закони України не діють на "Людину", бо вона живе "на Землі". Правда: Конституція України (ст. 2) закріплює, що суверенітет поширюється на всю територію України. Перебуваючи в Україні, людина зобов’язана дотримуватись її законів. 6. "Поліція повинна все фіксувати на відео, інакше їхні дії незаконні"
Міф: поліцейський зобов’язаний усе знімати, інакше його вимога недійсна. Правда: Поліцейський зобов’язаний пред’явити службове посвідчення (ст. 18 ЗУ "Про НП"). Відеофіксація є його обов’язком за внутрішніми інструкціями МВС, але її відсутність не звільняє громадянина від виконання закону. 7. "Воєнний стан — не причина для перевірки документів"
Міф: якщо немає конкретної "підозри", то показувати документи не потрібно. Правда: воєнний стан сам по собі є законною підставою для перевірки документів. Це закріплено у ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". ---
Поширені прийоми "суверенщиків":
• Посилання на Загальну декларацію прав людини та Європейську конвенцію як "доказ", що документи не потрібні.
• Відмова називати ПІБ із заявою: "немає обов’язку себе ідентифікувати".
• Пряме твердження: "Ви не можете застосувати до мене закони України, бо я Людина".
• Переведення розмови на "презумпції та фікції", звинувачення поліції у "непризнаному статусі".
Навіщо це робиться і кому вигідно
Адвокатам — вони заробляють на таких клієнтах. Люди вірять у міфи, отримують протокол за ст. 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню), платять адвокатам "за захист", а ті потім кажуть "суд корумпований". Блогерам та "гуру" — вони отримують перегляди, донати, продають "методички" й "курси". Проросійській пропаганді — такі рухи підривають довіру до держави, дестабілізують тил, знижують дисципліну, що напряму грає на руку ворогу. Юридичний підсумок
- В Україні немає поділу між "Людиною" і "фізичною особою". Це одна і та ж сутність у праві.
- Документи зобов’язані пред’являтися у випадках, визначених ЗУ "Про НП" та умовами воєнного стану.
- Відмова = ризик штрафу, затримання або навіть адмінарешту за ст. 185 КУпАП.
- Усі посилання на "конвенції" і "права Людини" не скасовують обов’язку дотримуватися національних законів.
Висновок: "суверенні" міфи — це псевдоюридичний абсурд, який може коштувати людині свободи і грошей. Адвокати та блогери на цьому заробляють, пропаганда отримує вигоду, а громадянин залишається крайнім. 
Пам’ятайте просте правило:
Якщо поліцейський вимагає документи — уточніть підставу. Якщо підстава "воєнний стан" або передбачена ЗУ "Про НП", документи показати необхідно. Відмова лише погіршить вашу ситуацію.