Страница 1 из 1

Почему до сих пор не возвращают защитников «Азовстали»

Добавлено: 28 июл 2025, 20:17
Admin
1. Як вони потрапили в полон

- У травні 2022 року, після двох місяців оборони «Азовсталі», гарнізон Маріуполя отримав наказ здатися, щоб зберегти життя бійців. Понад 2 000 захисників — зокрема з полку «Азов» та інших підрозділів — були взяті в полон РФ. (Siege of Mariupol — Wikipedia, Denys Prokopenko — Wikipedia)
- Переговори відбувалися за участю Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН, а вихід розглядався як частина подальшого обміну.

2. Обіцянки української влади

- Президент Зеленський заявляв, що полонених повернуть «у найближчий час» після здачі гарнізону.
- З початку повномасштабної війни проведено 66 обмінів: повернуто 5 857 осіб живими та 555 — поза обмінами. (Пресслужба Президента України)

3. Що вже відбулося і скільки повернено

- За офіційними даними, до середини 2025 року із ≈2 500 захисників «Азовсталі» назад повернено близько 1 200 осіб. (Azov Brigade — Wikipedia)
- Однак багатьох «азовців» досі немає в списках обміну. (UNN.UA: Прокопенко про списки обміну, NV.UA)

4. Чому «азовців» не повертають?
  • РФ не визнає «азовців» військовополоненими — їх оголошують «терористами» та виключають зі списків обміну. (RFE/RL, AP News)
  • Політичний тиск і провокації — Кремль розраховує, що протести та звинувачення влади послаблять внутрішню згуртованість України. (Spravdi.gov.ua, Carleton University)
  • Недоліки механізму обміну — командир «Азова» Денис Прокопенко зазначає необхідність нової стратегії обмінів. (UNN.UA)
  • Використання як «живого доказу» — утримання бійців важливе для пропаганди та майбутніх розслідувань. (Meduza)
  • Жорсткі вироки — російські суди виносять «азовцям» строки 13–23 роки за «тероризм». (AP News, Reuters)
5. Що робить українська сторона
6. Чи варто виходити на мітинги Free Azov?
Так — якщо протести спрямовані на тиск на Росію та міжнародні організації.
Ні — якщо акції зосереджують звинувачення на українській владі; це створює шанс РФ використати протести для роздмухування внутрішньої нестабільності.
Ключовий момент — мета та адресат протесту, а не сам факт виходу на вулиці.

7. Що ще можна робити
  • Домагатися від ООН, ЄС та МКЧХ публічних закликів до РФ без виключень.
  • Розширити формати обміну — «азовці» на «важливих російських ув’язнених». (NV.UA)
  • Збирати та публічно оприлюднювати докази порушень (катування, відмова в доступі МКЧХ).
  • Організувати платформу підтримки сімей — юридичну, психологічну та інформаційну.
  • Формувати меседжі так, щоб резонанс працював проти загарбника, а не внутрішньополітично.
Висновок: критика влади допустима, але має бути адресована агресору та міжнародним посередникам, а не послаблювати Україну зсередини. Обговорення теми важливе — головне, щоб воно призводило до результату, а не підривало єдність.
Документи та джерела: