- У травні 2022 року, після двох місяців оборони «Азовсталі», гарнізон Маріуполя отримав наказ здатися, щоб зберегти життя бійців. Понад 2 000 захисників — зокрема з полку «Азов» та інших підрозділів — були взяті в полон РФ. (Siege of Mariupol — Wikipedia, Denys Prokopenko — Wikipedia)
- Переговори відбувалися за участю Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН, а вихід розглядався як частина подальшого обміну.
2. Обіцянки української влади
- Президент Зеленський заявляв, що полонених повернуть «у найближчий час» після здачі гарнізону.
- З початку повномасштабної війни проведено 66 обмінів: повернуто 5 857 осіб живими та 555 — поза обмінами. (Пресслужба Президента України)
3. Що вже відбулося і скільки повернено
- За офіційними даними, до середини 2025 року із ≈2 500 захисників «Азовсталі» назад повернено близько 1 200 осіб. (Azov Brigade — Wikipedia)
- Однак багатьох «азовців» досі немає в списках обміну. (UNN.UA: Прокопенко про списки обміну, NV.UA)
4. Чому «азовців» не повертають?
- РФ не визнає «азовців» військовополоненими — їх оголошують «терористами» та виключають зі списків обміну. (RFE/RL, AP News)
- Політичний тиск і провокації — Кремль розраховує, що протести та звинувачення влади послаблять внутрішню згуртованість України. (Spravdi.gov.ua, Carleton University)
- Недоліки механізму обміну — командир «Азова» Денис Прокопенко зазначає необхідність нової стратегії обмінів. (UNN.UA)
- Використання як «живого доказу» — утримання бійців важливе для пропаганди та майбутніх розслідувань. (Meduza)
- Жорсткі вироки — російські суди виносять «азовцям» строки 13–23 роки за «тероризм». (AP News, Reuters)
- Координаційний штаб, ГУР і Президент ведуть постійні переговори та зустрічаються з родинами. (Пресслужба Президента)
- У переговорах беруть участь Туреччина, МКЧХ та ООН. (Звіт Уповноваженого Верховної Ради України (2025), Заяви МЗС України (червень 2025))
- Документування «Оленівки» — 53 загиблих і понад 130 поранених. (МВС України)
- Правозахисні звіти фіксують порушення прав полонених. (ОМБУДСМЕН)
Так — якщо протести спрямовані на тиск на Росію та міжнародні організації.
Ключовий момент — мета та адресат протесту, а не сам факт виходу на вулиці.Ні — якщо акції зосереджують звинувачення на українській владі; це створює шанс РФ використати протести для роздмухування внутрішньої нестабільності.
7. Що ще можна робити
- Домагатися від ООН, ЄС та МКЧХ публічних закликів до РФ без виключень.
- Розширити формати обміну — «азовці» на «важливих російських ув’язнених». (NV.UA)
- Збирати та публічно оприлюднювати докази порушень (катування, відмова в доступі МКЧХ).
- Організувати платформу підтримки сімей — юридичну, психологічну та інформаційну.
- Формувати меседжі так, щоб резонанс працював проти загарбника, а не внутрішньополітично.
Документи та джерела:Висновок: критика влади допустима, але має бути адресована агресору та міжнародним посередникам, а не послаблювати Україну зсередини. Обговорення теми важливе — головне, щоб воно призводило до результату, а не підривало єдність.