Таємний генеральський травень Порошенка: кому роздали звання в останні тижні президентства

1. Офіційні укази: що видно у відкритому доступі

У відкритому доступі є три ключові укази Петра Порошенка за травень 2019 року.

Указ №178/2019 від 2 травня 2019 року стосувався Державної прикордонної служби. Ним було присвоєно 6 генеральських звань: одне звання генерала армії України, два звання генерал-лейтенанта і три звання генерал-майора.

Указ №183/2019 від 3 травня 2019 року стосувався Збройних сил України. Саме ним було присвоєно 17 генеральських і адміральських звань у ЗСУ.

Указ №204/2019 від 8 травня 2019 року стосувався Служби безпеки України. Ним звання генерал-майора отримав Сергій Коваленко, заступник начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ.

Разом це 24 офіційно оприлюднені присвоєння. Але на цьому історія не закінчується. У травні 2019 року українські медіа писали також про закриті або неопубліковані укази щодо Павла Демчини, Сергія Кривоноса і Юрія Федорова.

2. 17 звань у ЗСУ: хто отримав погони

За указом №183/2019 генерал-лейтенантами стали Олег Вишнівський, Іван Гаврилюк, Сергій Корнійчук, Володимир Рапко, Василь Черненко і Микола Шевцов. Генерал-майорами стали Геннадій Долгашов, Артем Лучніков, Дмитро Марченко, Володимир Миронюк, Микола Олещук, Василь Осипчук, Петро Ромигайло, Андрій Соколов і Юрій Ставський. Окремо генерал-майором медичної служби став Ігор Хоменко, а контр-адміралом - Ігор Ступницький.

Це не виглядає як випадковий список. Тут були оперативні командування, логістика, озброєння, зв'язок, повітряні сили, морська піхота, військова медицина і ВМС. Тобто йдеться не тільки про бойових командирів, а про цілі вузли управління армією.

Олег Вишнівський

Олег Вишнівський отримав генерал-лейтенанта як командувач військ оперативного командування "Південь". Формально для командувача ОК таке підвищення може виглядати службово зрозумілим. Але загальне питання все одно залишається: чому така хвиля присвоєнь відбулася саме в останні тижні президентства Порошенка?

Іван Гаврилюк

Іван Гаврилюк отримав генерал-лейтенанта як начальник Головного управління логістики і заступник начальника Генерального штабу. Після 2019 року він не зник із системи, а залишався на високих посадах уже за нової влади. Зокрема, згодом був пов'язаний із керівництвом Міністерства оборони. У 2026 році уряд звільнив його з посади заступника міністра оборони, про що повідомляв АрміяInform.

Цей приклад важливий, бо показує: травневий список Порошенка не складався лише з людей, які потім залишилися в його політичній орбіті. Частина з них продовжила кар'єру і при Зеленському. Тому просте пояснення "усі вони були людьми Порошенка" тут не працює.

Сергій Корнійчук

Сергій Корнійчук отримав генерал-лейтенанта як перший заступник головного інспектора Міністерства оборони. Пізніше, вже за Зеленського, він став начальником Генерального штабу ЗСУ. Це ще один приклад людини з травневого списку, яка залишилася у високій військовій системі після зміни президента.

Микола Шевцов

Микола Шевцов - один із найцікавіших пунктів у цьому списку. Він отримав генерал-лейтенанта як начальник Озброєння ЗСУ. Саме це присвоєння викликало жорстку критику журналіста Юрія Бутусова. У матеріалі LB.ua з посиланням на Бутусова зазначалося, що Шевцов відповідав за безпеку арсеналів і складів боєприпасів, а за час його керівництва озброєнням були підірвані великі склади в Балаклії, Ічні і Калинівці. Джерело: LB.ua.

Це не означає, що суд визнав Шевцова винним у вибухах складів. Але політичне питання тут очевидне: якщо людина відповідає за напрямок, у якому сталися настільки болючі провали, чому в останні тижні президентства вона отримує підвищення, а не публічне пояснення відповідальності?

Дмитро Марченко

Дмитро Марченко отримав генерал-майора як начальник Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Його історія складніша. Після травня 2019 року він став фігурантом так званої "справи бронежилетів". Водночас під час повномасштабного вторгнення Марченко став широко відомий як один з організаторів оборони Миколаєва. Про біографію Марченка і справу бронежилетів писало РБК-Україна.

Марченка не можна просто записати в "скандальні генерали". Його кейс радше показує, що в одному списку були дуже різні люди: ті, до кого були питання, і ті, хто потім проявив себе у великій війні.

Микола Олещук

Микола Олещук отримав генерал-майора як начальник штабу і перший заступник командира повітряного командування "Схід". Пізніше він став командувачем Повітряних сил ЗСУ. У 2024 році Зеленський звільнив його з цієї посади після катастрофи F-16 і загибелі пілота Олексія Меся. Про це повідомляло, зокрема, hromadske.

Цей приклад теж важливий: частина людей, яким Порошенко дав звання в останній місяць, потім стала частиною воєнної вертикалі вже за Зеленського. Тобто питання не в тому, щоб усіх механічно записати в "люди Порошенка". Питання в іншому: чому такі рішення масово ухвалювалися саме на фініші каденції?

Інші фігуранти указу №183/2019

Володимир Рапко, Василь Черненко, Геннадій Долгашов, Артем Лучніков, Володимир Миронюк, Василь Осипчук, Петро Ромигайло, Андрій Соколов, Юрій Ставський, Ігор Хоменко та Ігор Ступницький також входять до офіційного списку травня 2019 року. По частині з них у відкритому просторі немає такого гучного скандального шлейфу, як по Демчині, Федорову або Шевцову. Але сама кількість присвоєнь і концентрація їх в останні тижні влади Порошенка робить цей список предметом для окремого аналізу.

3. 6 звань у ДПСУ: прикордонна вертикаль

За указом №178/2019 Петро Цигикал отримав звання генерала армії України. Юрій Гресько і Артур Пімєнов стали генерал-лейтенантами. Леонід Коваленко, Олександр Лебедь і Сергій Шарапа стали генерал-майорами.

Петро Цигикал

Петро Цигикал на момент указу був головою Державної прикордонної служби. Звання генерала армії України - це дуже високий рівень. Формально його можна пояснювати посадою. Але знову виникає те саме питання: чому саме на фініші президентства?

Тут важлива не тільки одна конкретна персоналія. Важлива логіка. Коли президент уже програв вибори, але ще має повноваження, масове присвоєння високих звань виглядає не лише як кадрова дія, а і як політичний сигнал людям у силовій вертикалі.

Юрій Гресько, Артур Пімєнов, Леонід Коваленко, Олександр Лебедь, Сергій Шарапа

Ці п'ятеро отримали генеральські звання в системі ДПСУ. Частина з них займала апаратні або управлінські посади. Леонід Коваленко був пов'язаний із внутрішньою та власною безпекою, Олександр Лебедь - з Донецько-Луганським регіональним управлінням, Сергій Шарапа - з апаратною роботою та комунікаціями.

Тобто і тут ми бачимо не тільки фронтову логіку, а й посилення управлінської вертикалі. І знову питання не в тому, що всі ці люди "погані" або "незаслужені". Питання в тому, чому саме в цей момент і за якою політичною логікою.

4. СБУ: Сергій Коваленко і управління "К"

Окремим указом №204/2019 звання генерал-майора отримав Сергій Коваленко, заступник начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ.

Це управління в публічному просторі часто називали управлінням "К". Саме по собі присвоєння звання працівнику СБУ не є чимось надзвичайним. Але в контексті травня 2019 року воно додає ще один штрих: звання отримували не лише військові командири, а і силовики з чутливих напрямків, пов'язаних із корупцією, організованою злочинністю, митницею і великими економічними потоками.

5. Закриті історії: Демчина, Кривонос, Федоров

Найцікавіша частина цієї історії починається там, де закінчується відкрита стрічка указів.

У травні 2019 року журналіст Юрій Бутусов повідомив, що Порошенко секретними або неопублікованими указами присвоїв звання Павлу Демчині і Сергію Кривоносу. За повідомленнями медіа, Демчина отримав генерал-полковника, а Кривонос - генерал-майора. Видання Gordon писало про це з посиланням на Бутусова: Gordon.

Павло Демчина

Павло Демчина був першим заступником голови СБУ і очолював напрямок боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Це вже саме по собі звучить іронічно, якщо згадати, що Демчина був фігурантом журналістських розслідувань і проваджень щодо можливого незаконного збагачення.

Українська правда писала, що НАБУ розслідувало можливе незаконне збагачення і зловживання службовим становищем Павлом Демчиною. Там же згадувалося розслідування "Слідство.Інфо" щодо майна його родини: Українська правда. "Схеми" також робили окремий матеріал про Демчину: Радіо Свобода.

Юридично це не вирок. Але політично виглядає дуже показово: людина зі скандальним антикорупційним шлейфом, яка сама працювала в антикорупційному управлінні СБУ, за повідомленнями медіа, отримує дуже високе звання в останні тижні президентства Порошенка.

Сергій Кривонос

Сергій Кривонос - окрема фігура, бо сьогодні його часто подають як незалежного військового експерта. Але його політична хронологія 2019 року варта окремої уваги.

6 березня 2019 року Кривонос знявся з президентських виборів і підтримав Порошенка. Про це повідомляло hromadske. Уже 12 березня LB.ua писало, що кандидат у президенти, який знявся на користь Порошенка, отримає посаду в РНБО: LB.ua.

А в травні 2019 року медіа повідомили, що Кривонос отримав звання генерал-майора неопублікованим або секретним указом. І саме тут виникає питання, яке не можна відмахнути фразою "він просто військовий експерт".

Якщо людина знялася з виборів на користь Порошенка, отримала від нього посаду в РНБО, а потім, за повідомленнями медіа, отримала генеральське звання в останні тижні його президентства, то її оцінки Порошенка варто сприймати не як голос із вакууму, а як позицію людини з конкретною політичною біографією.

Це не означає, що Кривонос автоматично неправий у всьому. Але це означає, що до його вибірковості можна і треба ставити питання. Наприклад: чому за події при Зеленському відповідальність легко піднімається до президента, а за Іловайськ, вихід Гіркіна зі Слов'янська, невіддані накази і провали 2014 року вона часто зупиняється на військовому керівництві?

Юрій Федоров

Юрій Федоров - один із найбільш показових кейсів. LB.ua з посиланням на Бутусова писало, що Федоров, який був начальником охорони Порошенка, був переведений у ГУР Міноборони, призначений заступником начальника ГУР і через тиждень отримав звання генерал-лейтенанта секретним указом: LB.ua.

NV також переказувало цю історію: NV. За версією Бутусова, це виглядало як "генеральський рекорд": людина з особистої охорони президента опиняється в розвідці і дуже швидко отримує високе військове звання.

Чи доводить це корупційну угоду? Ні. Але це точно сильний матеріал для питання: чи не використовувалися військові звання як інструмент винагороди за особисту лояльність?

6. Чи могла це бути політична винагорода?

Найгірше, що можна зробити в такій темі, - написати без доказів: "Порошенко купував мовчання генералами". Це звучить ефектно, але юридично і фактологічно слабко. Опонент одразу спитає: де документ, де запис, де свідчення, де вирок?

Набагато сильніше говорити інакше: у травні 2019 року є дивна концентрація кадрових рішень, яка створює питання. Президент, який програв вибори, але ще зберіг повноваження, масово присвоює генеральські звання. Серед отримувачів є не тільки бойові командири, а й апарат, логістика, озброєння, прикордонна вертикаль, СБУ, люди зі скандалами, люди з особистого кола і люди, які щойно зробили політичний крок на користь Порошенка.

Це може мати різні пояснення. Можливо, частина цих людей справді заслужила звання службою. Можливо, частина рішень давно готувалася. Можливо, хтось отримав звання за реальні заслуги, про які суспільство не знає. Але можливо й інше: останні тижні влади використали, щоб закріпити лояльність, подякувати своїм, оформити старі домовленості або залишити після себе вплив у силовій вертикалі.

Саме тому це не тема для крику, а тема для таблиці, хронології і дискусії.

7. Таблиця: усі відомі фігуранти травня 2019 року

8. Висновок: не вирок, а питання

Я не бачу достатніх підстав писати, що Порошенко "купував мовчання" генеральськими званнями. Це було б занадто сильне твердження без прямих доказів. Але я бачу достатньо підстав поставити питання: чому така кількість звань, у такі терміни, таким різним людям, серед яких були і скандальні фігури, і політично корисні персонажі, і люди з особистого кола президента?

Якщо це були заслужені підвищення, тоді можна пояснити: кому, за що і чому саме тоді. Якщо це були кадрові рішення, які давно готувалися, теж можна пояснити. Якщо це було політичне закріплення лояльності, суспільство тим більше має право це обговорювати.

Особливо коли частина цих людей сьогодні виступає в ролі моральних арбітрів і пояснює суспільству, хто за що має відповідати. У такому випадку питання до їхніх власних зв'язків, призначень, звань і політичних боргів є не атакою, а нормальною перевіркою послідовності.

Не звинувачення без доказів. А питання.

Кому дали звання? Коли дали? Чому саме тоді? Що ці люди робили до того? Що вони говорять зараз? І чи не впливають старі політичні зв'язки на те, кого вони критикують, а кого виводять за дужки?

Джерела

1. Указ Президента України №178/2019 про присвоєння військових звань у ДПСУ
2. Указ Президента України №183/2019 про присвоєння військових звань у ЗСУ
3. Указ Президента України №204/2019 про присвоєння звання Сергію Коваленку
4. LB.ua: Порошенко присвоїв 24 генеральські звання
5. Gordon: повідомлення про секретні укази щодо Демчини і Кривоноса
6. LB.ua: охоронець Порошенка Юрій Федоров і звання генерал-лейтенанта
7. NV: Порошенко зробив свого охоронця заступником глави розвідки
8. Українська правда: Павло Демчина подав у відставку
9. Радіо Свобода / Схеми: Павло Демчина
10. hromadske: Кривонос знявся з виборів і підтримав Порошенка
11. LB.ua: Кривонос отримує посаду в РНБО після зняття на користь Порошенка
12. РБК-Україна: що відомо про генерала Дмитра Марченка
13. hromadske: звільнення Миколи Олещука з посади командувача Повітряних сил