Новина Політбюро

Юлія Мендель як "голос України": чому я вважаю її позицію проросійською

18.09.2026 - Розслідування Політбюро
Юлія Мендель як

Я уважно прочитав український переклад виступу Юлії Мендель, який вона сама опублікувала після своєї англомовної промови.

Це важливо. Я аналізую не чужий переклад, не переказ опонентів і не вирвані з контексту цитати. Це її власний переклад власної промови.

Відео та текст виступу: Facebook Юлії Мендель .

На початку промови Мендель фактично представляє себе західній аудиторії не просто як людину з власною політичною позицією:

"Я прийшла сюди не грати в політичні ігри. Я прийшла з однією метою: благати за народ України - за свій народ".

"Я - донька України, і сьогодні я її голос".

Саме тому мене зацікавило головне питання: яку саме картину війни Юлія Мендель продає західній аудиторії як "голос України"?

Мій висновок простий: я вважаю цю позицію не проукраїнською, а проросійською.

Не тому, що Мендель критикує Зеленського. Критикувати Зеленського, владу, мобілізацію, корупцію або військову стратегію можна і потрібно, якщо для цього є аргументи.

Проблема в іншому. Якщо розкласти промову Мендель на ключові причинно-наслідкові тези, вони раз за разом приводять західного слухача до тієї самої картини війни, яку роками просуває російська пропаганда.

Що в результаті має зрозуміти слухач Мендель?

Якщо прибрати з промови емоційні історії, приклади та статистику, залишається приблизно така конструкція:

  • Росію військовим шляхом перемогти неможливо.
  • Україна руйнується через продовження війни.
  • Європа обирає війну замість миру.
  • Захід хоче послабити або знищити Росію українськими руками.
  • Зеленський не хоче миру.
  • Політики та "лобісти війни" заробляють на її продовженні.
  • Трамп намагається принести мир, але Зеленський і європейські лідери йому заважають.

А тепер приберіть ім'я Юлії Мендель і запитайте себе: чим ця картина війни принципово відрізняється від тієї, яку роками створюють Кремль, Скабєєва та Соловйов?

1. "Україна та Європа обирають війну замість миру"

Мендель говорить:

"Україна й Європа знову і знову обирають погану війну замість поганого миру - ескалацію замість дипломатії".

Зверніть увагу на причинність.

Не Росія продовжує війну, відмовляючись її припиняти. Україна та Європа "обирають війну".

Це не просто моя асоціація.

Європейська служба зовнішніх дій у 4-му звіті про іноземні інформаційні маніпуляції та втручання за 2026 рік прямо називає однією з цілей російських інформаційних операцій зменшення міжнародної підтримки України.

Для цього ЄС та його керівництво зображуються як ті, хто нібито отримує вигоду від війни і намагається її продовжити.

EUvsDisinfo окремо фіксує це як повторюваний прокремлівський наратив: "мілітаристська Європа прагне продовжити війну в Україні" .

У Мендель та російської пропаганди тут збігається не окреме слово. Збігається роль, яку відводять Європі: не союзник України, який допомагає їй захищатися, а одна з причин продовження війни.

2. "Захід хоче знищити Росію українськими руками"

Мендель говорить:

"Дуже багато хто хоче знищити Росію більше, ніж врятувати Україну".

І трохи пізніше:

"Я бачу таке: погрози замість дипломатії; бажання знищити Росію, хоч би скільки українських життів це коштувало..."

Це дуже серйозне твердження.

Хто саме хоче "знищити Росію"? Яка держава поставила перед собою таку мету? Який документ це підтверджує?

Мендель цього не доводить. Мотив просто приписується Заходу.

Але саме цей мотив роками використовує російська пропаганда: Захід нібито використовує українців як "гарматне м'ясо" у проксі-війні проти Росії .

У Скабєєвої ця думка звучить грубіше:

"Запад готов сражаться на Украине до последнего украинца".

Джерело: Telegram-канал Ольги Скабєєвої .

Мендель використовує значно гуманнішу лексику:

"знищити Росію, хоч би скільки українських життів це коштувало".

Формулювання різні. Смислова конструкція одна: Захід нібито воює з Росією руками українців і готовий платити за це українськими життями.

3. "Зеленський не хоче миру"

Мендель перераховує різні переговорні ініціативи, згадує Стамбул і навіть говорить про якісь домовленості, про які суспільство нібито ніколи не чуло.

Після цього робить висновок:

"Усі ці домовленості відхилив Володимир Зеленський".

"Він просуває наймаксималістськіший і недосяжний шлях до перемоги як єдиний шлях до миру - і це каже мені, що він зовсім не прагне миру".

Тут факт підмінюється висновком про мотив людини.

Навіть якщо політик відкинув певний варіант угоди, з цього не випливає, що він "не прагне миру". Він може вважати конкретні умови неприйнятними або небезпечними.

Для твердження "Зеленський не хоче миру" потрібні зовсім інші докази.

А тепер порівняємо з російською інформаційною конструкцією.

EUvsDisinfo у серпні 2026 року знову зафіксував повторюваний прокремлівський наратив: "Україна перешкоджає мирним переговорам" .

А у Соловйова 10 вересня 2026 року матеріал взагалі вийшов із заголовком:

"Киев и Брюссель отвергают мир".

У самому описі:

"Зеленский и Европа не хотят мира на Украине".

Джерело: "Соловьёв Live", 10 вересня 2026 року .

Мендель: Зеленський "зовсім не прагне миру".

Соловйов: "Зеленский и Европа не хотят мира".

Можна сперечатися про формулювання. Але важко не помітити, що слухача підводять до одного висновку.

4. Чи справді Україна "обирає війну замість миру"?

Це вже можна перевірити не словами Мендель, а документами.

8 червня 2026 року Україна разом із Францією, Великою Британією та Німеччиною офіційно підтримала негайне повне припинення вогню, прямий діалог між Україною та Росією і подальші переговори.

Офіційна заява: Спільна заява лідерів Франції, Великої Британії, Німеччини та України .

Українська позиція при цьому передбачає юридично зобов'язувальні гарантії безпеки після припинення вогню.

5 вересня 2026 року Зеленський заявив про готовність України тимчасово утримуватися від ударів по Москві, якщо Росія утримуватиметься від ударів по Києву.

Джерело: Офіційний сайт Президента України .

Тобто реальна суперечка виглядає не так:

"Мендель хоче миру, а Україна хоче війни".

Україна офіційно погоджується на припинення вогню і переговори, але вимагає гарантій, що припинення війни не стане просто паузою перед новою російською атакою.

Мендель перетворює цю значно складнішу проблему на просту моральну конструкцію: Україна та Європа "обирають війну".

5. "Росію перемогти неможливо"

Мендель заявляє:

"Кожен із вас тут знає: воєнна поразка Росії неможлива".

Зверніть увагу не лише на саму тезу, а й на спосіб її подачі.

Не:

"Я вважаю військову поразку Росії малоймовірною".

Не:

"Ось військові, економічні та демографічні показники, на підставі яких я роблю такий прогноз".

А:

"Кожен із вас знає".

Спірний політичний і військовий прогноз перетворюється на нібито беззаперечний факт.

А далі логіка працює сама:

  • Росію перемогти неможливо.
  • Отже спротив не може привести до перемоги.
  • Отже військова допомога тільки продовжує війну.
  • Отже ті, хто допомагає Україні воювати, продовжують страждання українців.

Росія в цій картині поступово перетворюється майже на природне явище, яке неможливо змінити. Змінювати поведінку повинні Україна і Захід.

6. "Війну продовжують ті, хто на ній заробляє"

Мендель говорить:

"Так, Росія почала цю війну. Але її продовжують лобісти війни - ті, хто на ній заробляє".

На мою думку, це одна з найважливіших фраз усієї промови.

Росії залишається відповідальність за початок війни.

А відповідальність за її продовження переноситься вже на:

  • Зеленського;
  • Європу;
  • Захід;
  • виробників зброї;
  • "лобістів війни".

При цьому доказів того, що саме їхня фінансова зацікавленість є причиною продовження війни, не наводиться.

Це принципово важлива зміна рамки.

Не Росія повинна припинити вторгнення. Україна та її партнери повинні припинити робити те, що нібито змушує війну продовжуватися.

7. Трамп як "мир", Європа як "партія війни"

Мендель окремо дякує Дональду Трампу за спробу змінити ситуацію і говорить, що він зіткнувся із сильним спротивом Зеленського та європейських лідерів.

Тобто ролі розставлені дуже чітко:

  • Трамп намагається встановити мир.
  • Зеленський чинить опір.
  • Європа чинить опір.

А тепер дослівно подивимося на картину Путіна.

У вересні 2025 року він заявив:

"Є ті, які кажуть: потрібно воювати до останнього українця... а є представники чинної американської адміністрації, сам Президент, які намагаються знайти рішення мирними засобами".

І далі прямо назвав ці сторони:

"партія війни" та "партія миру".

Повна стенограма: офіційний сайт Кремля .

Тобто збігаються вже не лише загальні тези. Збігається розподіл ролей: Трамп - мир, Європа - продовження війни.

Це не означає, що кожне слово Мендель неправда

Навпаки. Саме тут і знаходиться сильна сторона такої пропаганди.

У промові Мендель багато реальних проблем:

  • демографічна катастрофа;
  • загибель людей;
  • проблеми освіти;
  • корупція;
  • бідність;
  • втома суспільства;
  • проблеми мобілізації;
  • залежність України від зовнішньої допомоги.

Заперечувати все це було б такою самою пропагандою.

Але реальний факт ще не доводить будь-який висновок, який до нього приєднали.

Наприклад:

Факт: Україна має катастрофічну демографічну ситуацію.

З цього цілком логічно випливає:

тривала війна ще більше погіршує демографію.

Але з цього автоматично не випливає:

Захід хоче знищити Росію українськими руками.

Не випливає:

Зеленський не хоче миру.

Не випливає:

Європа продовжує війну заради прибутку.

Саме на переході від реального факту до недоведеного політичного висновку і потрібно шукати маніпуляцію.

Чому я порівнюю це зі Скабєєвою та Соловйовим?

Не тому, що Мендель говорить такими самими словами.

Навпаки. Вона говорить набагато розумніше.

Скабєєва говорить:

"Запад готов сражаться на Украине до последнего украинца".

Мендель говорить:

"Бажання знищити Росію, хоч би скільки українських життів це коштувало".

Соловйов говорить:

"Зеленский и Европа не хотят мира".

Мендель говорить:

"Зеленський зовсім не прагне миру".

Російська пропаганда говорить про європейську "партію війни".

Мендель говорить, що Україна та Європа "обирають війну замість миру".

Слова різні. Потрібний аудиторії висновок один.

Для чого Росії потрібні саме такі наративи?

У звіті EEAS за 2026 рік прямо зазначається, що Україна залишається однією з головних цілей російських інформаційних операцій.

Одна з основних цілей:

зменшити міжнародну підтримку України.

Джерело: European External Action Service, 4th Annual Report on FIMI Threats .

Для західної аудиторії такі повідомлення адаптуються англійською, німецькою, французькою, польською та іншими мовами.

Логіка зрозуміла.

Якщо переконати європейця, що:

  • Росію все одно неможливо перемогти;
  • українська влада не хоче миру;
  • європейські політики продовжують війну;
  • зброя лише збільшує кількість загиблих;
  • Захід використовує українців для боротьби з Росією;

то наступне запитання виникає автоматично:

навіщо взагалі допомагати Україні?

І саме це є стратегічно вигідним Росії результатом.

І ще один важливий контекст: де саме відбувався цей виступ

Формулювання "виступ у Європарламенті" легко сприйняти як виступ перед Європейським парламентом.

Але це був окремий захід у приміщенні Європарламенту.

Його організував депутат Європарламенту Ганс Нойхофф. Вітальне слово мав виголосити співголова AfD Тіно Хрупалла, а в дискусії був заявлений головний редактор швейцарської Weltwoche Роджер Кеппель.

Це випливає з офіційного анонсу AfD .

Сам по собі цей факт нічого не доводить щодо змісту промови Мендель.

Але це важливий контекст, який слухач повинен знати.

"Я - голос України"

І тепер я повернуся до фрази, з якої починав:

"Я - донька України, і сьогодні я її голос".

Саме з цим у мене головна проблема.

Мендель має право на будь-яку власну політичну позицію.

Але люди, які слухають її англійською на Заході, повинні розуміти, що вони чують позицію конкретної людини, а не якийсь єдиний "голос України".

Більше того, після розбору її ключових тез я бачу системний збіг із наративами, які Росія використовує для того, щоб:

  • перекласти відповідальність за продовження війни з Росії на Україну та Захід;
  • представити Європу як "партію війни";
  • представити українське керівництво як силу, яка не хоче миру;
  • переконати Захід у безперспективності українського спротиву;
  • поставити під сумнів сенс подальшої допомоги Україні.

Саме в цьому сенсі я називаю позицію, яку Юлія Мендель представила західній аудиторії, проросійською.

Мені не потрібно знати, хто писав їй текст або з ким вона спілкується, щоб оцінити публічний зміст цього тексту.

Я дивлюся на те:

  • кого вона робить відповідальним за продовження війни;
  • які мотиви приписує Україні та її союзникам;
  • якою представляє Росію;
  • і до якого практичного висновку підводить західного слухача.

І тому моє головне питання після цієї промови дуже просте:

якщо людина представляється Заходу "голосом України", але пояснює війну через ту саму систему ключових наративів, яку Кремль використовує для зменшення підтримки України, то чий голос насправді чує західна аудиторія?

Джерела

Автор: Володимир Долгополов

Обговорення

Обговорити на форумі У Фейсбуці У Threads