Операція «Мідас», «плівки Міндіча» і енергосхеми: факти, маніпуляції, версії

У цій темі обговорюються теми, пов'язані з Україною, які не стосуються росіян.
Правила форума
Правила простые. Модерируется по усмотрению модератора так как все правила во время войны не опишешь. Если решаете в форум писать, то значит с этим согласились.

Если у вас есть желание и возможность поддержать мой проект, то вот реквизиты

ДОНАТ ДЛЯ РОЗВИТКУ КАНАЛУ: https://vladymyr-d.diaka.ua/donate
PayPal: war.in.ukraine.2022.channel@gmail.com
Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/629iuGgnPi
Номер карти монобанк: 5375411200077613

Это позволит больше времени ему уделять. А сейчас на него уходит практически все время. Это и стримы в ТикТоке и Ютубе, ведение этого сайта и других каналов.

Ссылки на другие ресурсы моего проекта
https://www.youtube.com/@nepobarabanu6
https://www.youtube.com/@nepobarabanu4
https://t.me/nepobarabanu
https://www.tiktok.com/@nepobarabanu4
https://www.tiktok.com/@nepobarabanu6(резервный)
https://ok.ru/nepobarabanu
https://www.facebook.com/nepobarabanu

Так же вы можете поддержать мой проект заказав какую-то услугу в моей студии Домино. Подробнее здесь https://studio-domino.com/
Ответить
Аватара пользователя
Admin
Администратор
Сообщения: 17012
Зарегистрирован: 16 апр 2013, 18:01
Контактная информация:

Операція «Мідас», «плівки Міндіча» і енергосхеми: факти, маніпуляції, версії

Сообщение Admin »

Операція «Мідас», «плівки Міндіча» та енергетичний скандал: повний аналіз, версії, факти, маніпуляції
=====
Розбір відео Ольги Кемпінскі: від емоцій до фактів про Зеленського, НАБУ та «Міндічгейт»
=====

Мета цього треду — зібрати максимум фактів, привести усі відомі джерела, проаналізувати інформаційні атаки, порівняти версії різних сторін, а також розібрати, що реально доведено, а що є політичними або пропагандистськими маніпуляціями. Матеріал створено для учасників форуму, які хочуть обговорювати тему на основі фактів, а не емоцій та ярликів.


1. ЩО СТАЛОСЯ?

У листопаді 2025 року НАБУ та САП оголосили про масштабну антикорупційну операцію «Мідас». За версією слідства, у сфері державної компанії «Енергоатом» існувала модель «шлагбаумів» — тобто вимога 10–15% відкату за «розблокування» платежів або збереження контракту постачальника.

НАБУ стверджує: тривав довгий період документування — близько 15 місяців, проведено 70+ обшуків, прослухано ~1000 годин записів.

Джерела:
Reuters 10.11
Reuters 12.11
Washington Post 11.11
Euronews 15.11


2. ЧОМУ ВСЕ ЗВЕЛОСЯ ДО МІНДІЧА?

У публічних відео НАБУ не називає його прямо. Проте журналісти та політики швидко почали поширювати тезу:

«Міндіч — друг Зеленського, отже Президент причетний до схем».

Таким чином політична опозиція та пропагандисти створили коротку формулу:

Міндіч = друг Зеленського → значить вся схема “президентська”.

Проблема: це логічно некоректно (т. зв. fallacy of guilt by association — “провина по знайомству”).

Що відомо документально:

— Міндіч не є держслужбовцем.
— Він не займає посад у міністерствах чи Кабміні.
— Він колишній бізнес-партнер Зеленського ще з часів «Кварталу 95».
— Він міг мати контакти з посадовцями, але не має повноважень керувати жодним із них.
— У матеріалах НАБУ він фігурує як бізнесмен-посередник, а не чиновник.

НІДЕ в офіційних документах немає: «Міндіч керував міністрами».

Це важливо, бо саме на цьому базується вся хвиля політичних звинувачень.


3. ЩО Є НА ПЛІВКАХ?

У відкритому доступі — лише уривки (нарізки), які НАБУ використало для загального пояснення логіки злочинної схеми.

Відео та офіційні матеріали НАБУ про «Мідас» Важливо: відео — це не доказова база, а лише народне пояснення слідства (з дозволу прокурора). Повні записи — у суді, а не в YouTube.

Про що говорять фігуранти на уривках:

— Обговорення «шантажних» умов до постачальників.
— Поради «дочекатися» платежів.
— Уривок про «укріплення»: “дорого, я б не робив зараз — почекав би”.
— Жодного підтвердження, що йдеться саме про конкретний об’єкт оборони.
— Жодної згадки про Зеленського чи Офіс Президента.

Маніпуляція медіа: “через цих людей не будували укриття”, хоча без ідентифікації об’єкта ця теза не доведена.

Посилання:
Babel (англ.)


4. ЧИ БУВ МІНДІЧ У РОЗШУКУ?

Станом на дату публікації цього треду:

— Міндіча НЕ оголошено в міжнародний розшук (Інтерпол).
— Міндіча НЕ оголошено в державний розшук.


Тобто:

офіційно він НЕ є втікачем у юридичному сенсі.

Маніпуляція соцмереж: “втік, зрадник, це доводить, що Президент його прикрив”.

Факт:
— Є дані, що він перетнув кордон до обшуків.
— Немає доказів, хто його попередив, і чи попереджав хтось узагалі.
— Є й альтернативна версія: попередити могла навіть не влада, а хтось із НАБУ. Дивно що не велось спостереження.


5. ЧОМУ ЦЕ ВСЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРОТИ ЗЕЛЕНСЬКОГО?

Є три причини:

1. Політична логіка опозиції.
З 2023 року частина політиків (Порошенко та його медіапул) будували нарратив:
“Зеленський = корупція = диктатура”.

Тепер скандал став приводом перейти до:

— вимоги відставки Кабміну,
— спроби підірвати підтримку Заходу,
— посилення протестних настроїв.

2. Зручність формули: «Друг президента».
Простий мем → легко продається масам → працює, бо люди не читають юридичних документів.

3. Поширення через соцмережі, де домінують ботоферми.

Маркер: однакові коментарі типу:
“Друзі президента!”,
“Зеленський кришує!”,
“КабМіндіч!”.


6. ЧИ МОЖЕ БУТИ ЦЕ ІПСО РФ?

Так, і ось чому:

— РФ активно б’є по енергетиці → їй вигідно зірвати довіру до керівництва країни.
— РФ завжди персоналізує корупцію, роблячи з неї удар по Президенту.
— Ідентичні тези з’явилися на російських ТГ-каналах ще до українських.
— Збіг із зимою (традиційними ударами по енергосистемі).
— Мета ІПСО РФ: збурити протести → послабити єдність → зірвати допомогу Заходу.

Маркер: гасло “КабМіндіч” з’являється в сотнях бот-акаунтів одночасно.


7. ЧИ МОЖЕ ЦЕ БУТИ ВПЛИВ США / ФБР / ТРАМПА?

Гіпотеза: після обрання Трампа США захотіли змін у Києві → посилити тиск через антикорупцію.

Факти:

— Співпраця НАБУ з ФБР існує давно.
— США витрачають мільярди на енергетичні гранти.
— Американські аудитори мають доступ до розслідувань про закупівлі.

Але:

немає жодного підтвердження, що США хочуть усунути Зеленського.

Більш реалістична версія:

— США хочуть демонстрацій прозорості → тиснуть не на Зеленського, а на систему.
— Розслідування корупції — це умова пакетів допомоги.

ЦЕ НЕ ДОКАЗУЭ тиску, але повністю не виключає.

Це питання відкрите.


8. ЧИ МОЖЕ ЦЕ БУТИ ВНУТРІШНЯ БОРОТЬБА ОЛІГАРХІЧНИХ КЛАНІВ?

Так, і ось чому:

— Енергетика — один з найбільших потоків країни.
— Скандал б’є по міністру Галущенку, який має власні групи підтримки.
— Частина політичних груп давно хоче перерозподіл впливу над «Енергоатомом».
— Скандал співпав із реформою АРМА, яка передає контроль над арештованими активами Кабміну.

Опозиція пропонує «уряд національного порятунку», що означає:

«Поставте наших людей».

9. ЧИ МОЖЕ ЦЕ БУТИ НАСЛІДКОМ РЕФОРМИ АРМА?

Закон про реформу АРМА підписано Президентом у 2025 році.

Що це змінює:

— АРМА тепер має працювати під жорсткішим контролем.
— Контроль здійснює КАБМІН (не Президент).
— Опозиція не хоче, щоб контроль над переділом арештованих активів був у нинішнього Кабміну.
— Тому одночасно:
— критикують уряд,
— хочуть відставки Кабміну,
— хочуть “новий уряд”,
— проштовхують своє бачення АРМА.

Це політичний пазл, який треба розуміти.


10. АУДИТИ «ЕНЕРГОАТОМА»: ЧОМУ НЕ ВИЯВИЛИ КОРУПЦІЮ?

Поширений фейк: “аудити мали знайти відкат”.

Насправді:

— Фінаудит перевіряє звітність, а не кулуарні домовленості.
— ISO-аудити перевіряють процедури, а не корупцію.
— «Шлагбаум» — це не бухгалтерська схема, а тиск у ручному режимі.

Аудити, які були:

— Crowe Erfolg Ukraine (фінансова звітність 2023–2024).
— ISO сертифікації процесів (2024–2025).

Жоден з них НЕ покликаний ловити “відкати”.

11. ДЕ ФІГУРЮЄ ПРЕЗИДЕНТ ЗА ФАКТАМИ?

ФАКТИЧНО:

— Президент не підписує контракти «Енергоатома».
— Президент не контролює роботу міністерств у ручному режимі.
— Президент не керує закупівлями.
— Вплив на міністрів має Кабмін, а не ОП.

ЩО ЗРОБИВ ПРЕЗИДЕНТ?

— Публічно вимагав відставок/ротацій.
— Закликав проводити чистки в енергосекторі.
— Не захищав міністрів чи фігурантів.

На противагу наративу “кришує”, фактичні дії свідчать протилежне.


12. АНАЛІЗ МАНІПУЛЯЦІЙ

Маніпуляція #1: «Друг президента → винен президент»
Це заміна юридичної відповідальності політичною.

Маніпуляція #2: «Втік → винен Зеленський»
Але він не в розшуку, і невідомо, хто його попередив.

Маніпуляція #3: «НАБУ = політична зброя»
Якщо це «зброя Банкової», то чому НАБУ б'є по міністру-енергетику?

Маніпуляція #4: «Через схеми не будували укриття»
Немає документів по конкретному об’єкту.

Маніпуляція #5: «КабМіндіч»
Гасло створене для соцмереж — жодного юридичного сенсу.

13. ВИСНОВКИ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1) Факт корупції — виглядає правдоподібно.
2) Факт провини окремих посадовців — доводитиметься в суді.
3) Причетність Президента — НЕ доведена жодним документом.
4) Використання скандалу для політичних атак — очевидне.
5) Є ознаки інформаційної операції (боти, меми, російські канали).
6) Є ймовірність внутрішнього політичного тиску.
7) Скандал вписується у боротьбу за контроль над енергетикою та АРМА.
8) Версія «США хочуть відставки Зеленського» не має підтверджень, але тиск на систему — реальний.
9) Поки немає документів, висновки робити рано.


14. ЗАПРОШЕННЯ ДО ДИСКУСІЇ

У цьому треді пропонується:

— збирати документи (тендери, платежі, акти);
— аналізувати конкретні епізоди, а не гасла;
— розділяти політичну боротьбу і юридичні факти;
— протидіяти маніпуляціям (російським, опозиційним, медійним).

Будь-яка допомога в зборі фактів вітається.
Аватара пользователя
Admin
Администратор
Сообщения: 17012
Зарегистрирован: 16 апр 2013, 18:01
Контактная информация:

Операція «Мідас», «плівки Міндіча» і енергосхеми: факти, маніпуляції, версії

Сообщение Admin »

⚡️ операцію «Мідас» з викриття високорівневої злочинної організації, що діяла в сфері енергетики. Більше тут (http://nub.short.gy/ZKb0ie) та у розсекречених матеріалах НСРД:

частина 1. Викриття (http://nub.short.gy/W4NYkl)👥
частина 2. Схема (http://nub.short.gy/VGtunJ)♟
частина 3. Легалізація (http://nub.short.gy/WI3sGQ)💰
частина 4. Карлсон (http://nub.short.gy/qEmBrz)🧔🏻‍♂️
частина 5. Че Гевара (http://nub.short.gy/ItnZiy)🧳
Аватара пользователя
Admin
Администратор
Сообщения: 17012
Зарегистрирован: 16 апр 2013, 18:01
Контактная информация:

Розбір відео Ольги Кемпінскі: від емоцій до фактів про Зеленського, НАБУ та «Міндічгейт»

Сообщение Admin »

Посилання на відео https://vm.tiktok.com/ZMAK9SnfP/
Ольга – емоційна людина. І чесно: саме ця емоційність багатьом у ній і подобається. Вона озвучує те, що інші бояться сказати вголос, часто дуже точно передає наш спільний біль, злість і розчарування.

Але саме через це я вирішив спробувати розкласти її великий монолог про Зеленського, НАБУ, «Міндічгейт» і мирні домовленості по пунктах – без ярликів, максимально по фактах. Не для того, щоб «наїхати» на Ольгу чи повісити на неї штамп «переобулась», а щоб перевести розмову з площини емоцій та оціночних суджень у площину дискусії по суті.

Нижче – мій поетапний аналіз сказаного Ольгою. Там, де це можливо, я даю посилання на відкриті джерела: офіційні матеріали НАБУ (сайт, YouTube), публікації про справу Міндіча (Суспільне, текст підозри), аналіз скандального закону №12414 про НАБУ і САП (Суспільне, TI-Ukraine, Вікіпедія), тексти й обговорення так званого мирного плану Трампа на 28 пунктів (блог Яни Матвійчук та інші).

Я дуже прошу всіх, хто читатиме цю тему:
– якщо ви погоджуєтесь із позицією Ольги – підсилюйте її аргументами, посиланнями, документами;
– якщо ви не згодні з Ольгою чи зі мною – шукайте контраргументи так само по суті, а не по емоціях;
– якщо бачите помилки у моїх висновках – поправляйте, але не замінюйте аналіз ярликами типу «бот», «зрадник», «секта» і т.д.

Мені важливо, щоб ми не розбіглися ще раз по таборах «за Ольгу» і «проти Ольги», а спробували поговорити про складні речі так, як це роблять дорослі люди: з повагою одне до одного й опорою на факти.

Аналіз тез Ольги по пунктах
  1. НАБУ, Міндіч, «плівки» і західна підтримка
    Факт: НАБУ і САП реально ведуть гучні справи по Міндічу та іншим фігурантам енергетичних схем, в тому числі у рамках операції «Мідас» (Суспільне, StopCor, ТСН). Захід роками інвестує в нашу антикорупційну систему (НАБУ, TI-Ukraine). Але Ольга подає це як «захід 10 років давав гроші, а тільки зараз відкрив нам мафію – значить вся конструкція влади і є мафія і силовий контроль над державою». Це вже не факт, а інтерпретація. З конкретної справи по Міндічу робиться висновок про тотальну «приватну каральну матрицю» – образ потужний, але не доведена картина всього державного устрою. У вже оприлюднених фрагментах «плівок» я особисто не почув ані голосу Зеленського, ані чіткого підтвердження, що там говорить Єрмак: про президента там переважно говорять інші люди, а формулювання про «голос, схожий на…» виглядають як припущення, а не як офіційно визнаний факт від НАБУ.
  2. Аргумент «Зеленський нічого не знав, його підставили»
    Ольга сперечається з тими, хто каже, що Зеленського «підставили». Її логіка: якщо президент 6,5 років працює з людьми, проводить з ними більше часу, ніж із родиною, він зобов’язаний знати, що відбувається довкола. Політична відповідальність за оточення дійсно існує. Але далі йде стрибок: якщо він зобов’язаний знати, значить він або співучасник, або повний «лох»/«аутист». Цього вже не випливає з фактів, це підгін реальності під емоційний вирок.
  3. Звинувачення у «службовій недбалості»
    Ольга бере реальний юридичний термін і використовує його як ярлик: навіть якщо Зеленський особисто не знав, це «службова недбалість», за яку він «вже заслуговує покарання – не тільки відставку, а й серйозний строк». Але щоб говорити про службову халатність у юридичному сенсі, треба показати:
    – які обов’язки прямо покладені на президента;
    – яку інформацію він отримував;
    – які дії був зобов’язаний зробити і не зробив.
    Нічого з цього Ольга не наводить. Виходить побутова схема: «ти начальник – значить винен», тільки загорнута в юридичне слово.
  4. Особистий досвід фірми як «доказ»
    Ольга розповідає про свою компанію на ~150 людей, де вона «знала все, навіть скільки ветоші купують». Це важливий шматок її особистого досвіду і показує, що вона звикла до дуже жорсткого контролю. Але тут є нюанс, який вона сама ненароком показує: попри те, що вона «знала все» – вона все одно наймала аудиторів, бо розуміла, що власних знань і довіри до бухгалтерів недостатньо, потрібна зовнішня перевірка.

    Тобто в її ж історії прихована істина: навіть керівник, який «знає все до ганчірок», не знає напевно – і тому залучає аудит. А далі цей досвід переноситься на управління державою: якщо вона знала про ветош, то президент зобов’язаний знати про всі схеми з мільярдами. Це логічно слабкий місток: компанія на 150 людей і держава з тисячами посадовців та органів – різні масштаби і різні механізми контролю.
  5. Психологія грошей
    Авторка правильно каже, що великі гроші – це сильний спокуса і потрібні запобіжники. Але в її інтонації звучить майже аксіома: будь-хто, хто має доступ до великих потоків, рано чи пізно почне красти. Звідси підтекст: будь-який чиновник автоматично – потенційний злодій. Це підживлює тотальну недовіру не тільки до нинішньої влади, але й до будь-якої наступної. Ідеальний ґрунт для відчуття, що «всі однакові» і жодні реформи нічого не змінять.
  6. «Якби я не знала – мене б звільнили»
    Ольга описує жорсткий стандарт: якби вона не контролювала всі фінансові потоки у фірмі, її б просто «викинули». І тут же прикладає цей стандарт до президента. Але є два питання:
    – по-перше, у реальній політиці навіть у найрозвиненіших країнах у глави держави завжди є «сліпі зони», підлеглі, які можуть обманювати, конкуруючі групи впливу;
    – по-друге, якщо б аудит у її компанії знайшов, що хтось реально краде – вона б сама одразу звільнилася? Чи все ж таки шукала б конкретних винних, посилювала контроль, міняла людей, але залишалась на посаді?
    Справедливий стандарт «керівник відповідає» легко перетворюється на популістську формулу «не відстежив – автоматично злочинець», яка в реальності мало де працює чесно.
  7. Застава фігуранта і суди під час війни
    Ольга згадує підозрюваного, який вийшов під величезну заставу, і це справді дратує людей: війна, справа про крупну корупцію, а людина – на волі, хоч і під запобіжним заходом. Але далі вона робить висновок: судити «мародерів» за законами мирного часу – це вже злочин суду проти народу. Проблема в тому, що так дуже легко підвести будь-кого під розправу: достатньо назвати «мародером» і сказати, що для нього «мирні процедури не діють». Якщо завтра під це підведуть журналіста чи громадського активіста – інструмент уже буде готовий.
  8. Вимога особливого воєнного режиму покарань
    Теза Ольги: «у військовий час мародерів не можна судити за законами мирного часу – це злочин проти народу й армії». Як емоційна реакція – це зрозуміло. Але тут нема відповіді на ключове питання: хто і за якими правилами вирішує, хто мародер, а хто – людина, на яку навісили справу з політичних чи корпоративних мотивів? Якщо спочатку на емоції зруйнувати процесуальні гарантії, дуже легко отримати «військову справедливість», яка служитиме не суспільству, а сильнішим гравцям.
  9. Заклик дивитися першоджерела НАБУ
    Тут у Ольги дуже здорова думка: дивіться інформацію по справі не тільки через політиків чи блогерів, а й через офіційні джерела – сайт НАБУ, їхній YouTube-канал, публікації по конкретним епізодам (Суспільне про Міндіча, текст підозри тощо). Парадокс у тому, що в самому своєму монолозі Ольга рідко спирається на конкретні документи й формулювання з цих джерел, набагато частіше – на емоції, «інсайди» й узагальнення. Тобто правильний принцип вона озвучує, але до власних слів застосовує його не до кінця.
  10. Критика Зеленського за саміт у Швейцарії
    Ольга дорікає Зеленському за те, що він не поїхав у Швейцарію, а відправив Єрмака, заступника міністра, Буданова і ще кількох чиновників, і питає: «де ж тоді міністр закордонних справ, хіба не було більш гідної фігури?». Факт: він справді не поїхав сам, а затвердив делегацію на чолі з Єрмаком; до неї увійшли, зокрема, Буданов, секретар РНБО Умеров, перший заступник міністра закордонних справ, але не сам міністр. Формальних юридичних перешкод для участі Єрмака в такій поїздці на цей момент немає: щодо нього поки що йдеться лише про обшук у межах справи, без оголошеної підозри, і НАБУ не підтверджувало офіційно, що його голос присутній на оприлюднених «плівках». Водночас в міжнародній практиці далеко не завжди на подібні заходи їде саме глава держави – часто це поле для міністра закордонних справ або спецпредставників. Авторка цього нюансу не враховує: для неї будь-яка відсутність Зеленського особисто = ознака слабкості та «ганьби».
  11. Трамп, мирний план і «плювок в обличчя»
    Ольга посилається на відомі фрази Трампа в стилі «якщо Зеленський хоче воювати – нехай воює без нашої допомоги» і сприймає це як відверту наругу над українцями. Емоційно це нормально так відчувати. Але далі авторка виходить з того, що Зеленський обов’язково підпише «ганебний мирний план» на 28 пунктів – хоча станом на зараз це лише один зі сценаріїв, який активно обговорюється і критикується (розбори можна подивитись, зокрема, тут: блог Яни Матвійчук, аналітичні відео). Перетворювати страховий сценарій на «майже доконаний факт» – це теж вид емоційної
    маніпуляції, навіть якщо несвідомої.
  12. «Він нас осоромив перед чесним світом»
    Фраза «образ незламного лідера зганьблений перед чесним світом» – це оціночне судження. Реальні факти: є кривий закон №12414, що обмежує незалежність НАБУ і САП і викликав хвилю критики (Суспільне, TI-Ukraine, вікі-огляд); є репутаційні удари від антикорупційних скандалів; є реакція партнерів. На цьому ґрунті можна говорити про репутаційні втрати. Але коли все зводиться до «просто осоромив», без розбору конкретних причин і дій, це вже не аналіз, а загальний приговор. Мені особисто хотілося б бачити від НАБУ набагато більше конкретики і розгорнутих пояснень по цій справі, бо повної, автоматичної довіри до будь-якого органу в мене немає.
  13. Особистий сором і реакція оточення в Канаді
    Ольга ділиться, як канадські знайомі жартують про «варюг, що просрали наші гроші», знаючи, що вона українка і блогерка. Це чесний, болючий досвід. Але як аргумент про ступінь провини конкретного президента чи конкретного закону це слабко: в будь-якій країні завжди знайдуться люди, які скажуть «ви вкрали наші гроші», незалежно від реальних деталей справи. Тут це радше ілюстрація її болю, а не доказ. І не можна виключати, що частина такої реакції – це відповідь саме на ті емоційні відео й формулювання, які вона сама запускає в інформаційний простір: певною мірою вона сама створює фон, з якого потім отримує такий зворотній зв’язок. При цьому ніхто не заперечує, що корупція була й раніше, і було би наївно вважати, що її не було до цього скандалу.
  14. «Пастка довіри» і «ганебна мирна угода»
    Образ «пастки довіри», в яку нібито потрапив народ, у Ольги дуже сильний: ми довірилися – нас обманули. Частково це описує реальне відчуття людей, коли розкриваються корупційні схеми під час війни. Але далі авторка робить крок: будь-яка довіра до будь-якої влади = прямий шлях у таку пастку. Це вже не про конкретний скандал, а про те, що довіряти в принципі не можна. На виході – ображеність і бажання «спалити все». Щоб не потрапити в цю пастку, важливо не впадати ні в сліпу довіру, ні в тотальну недовіру: владі не треба «вірити на слово», але й автоматично оголошувати брехнею все, що вона робить, – теж пастка. 30 років в Україні крали не тому, що люди комусь «забагато довіряли», а тому, що не було нормальних працюючих інститутів контролю; думати, що під час війни всі раптом стали святими й перестали красти, так само наївно.
  15. Недоторканність Зеленського і відсутність відповідальності зараз
    Ольга каже, що чинний президент має недоторканність, і поки він при владі – його ніхто не чіпатиме, навіть за наявності «плівок» і доказів. Частина правди тут є: механізм притягнення президента до відповідальності дуже обмежений, а під час війни майже нереалістичний. Але авторка робить з цього висновок, що ніякої відповідальності не буде взагалі, а потім – що після виборів він просто «укотить» за кордон і його забудуть. Це вже не право, а особистий прогноз, поданий як майже гарантований сценарій. Формально ніщо не забороняє, щоб прізвище чинного президента фігурувало в матеріалах справи або в показах свідків; інше питання – як і коли це може бути донесено публічно, враховуючи воєнний стан і ризики для керованості держави.
  16. Масштабна корумпованість «нагорі»
    Ольга неодноразово повторює, що «всі нагорі куплені й корумповані», від Ради до ОП. Базова правда – корупції в системі багато і на найвищих рівнях теж. Але перетворювати це на «усі без винятку» означає поставити хрест і на тих, хто реально витягував оборону, міжнародну підтримку, реформи. У такій картинці будь-які спроби щось виправити сприйматимуться як спектакль. Такий тотальний образ «усі нагорі куплені» надзвичайно вигідний тим, хто хоче, щоб інститути не працювали взагалі – в першу чергу Кремлю, який готовий вкладати будь-які гроші в те, щоб українці саме так сприймали свою державу й її інституції.
  17. Боти, погрози й образ «зеленої бото-машини»
    Ольга каже, що після зміни своєї позиції її атакують сотні чи тисячі ботів, у тому числі з погрозами. Сам факт, що боти й анонімні акаунти цькують публічних людей, – реальність нашого інфополя. Але з цього вона будує цілу конструкцію: якщо на неї йдуть такі атаки, значить влада створила гігантську ботоферму за рахунок «розпилених» грошей. Це гіпотеза, але далеко не єдине пояснення. Зв’язка «чим більше мене атакують, тим більше я права» теж працює не завжди. Далі вона порівнює «порохоботів» з «дитсадком» на фоні нинішніх «зеленоботів», яких описує як велику дорогу машину. Частково це може відображати перекоси ресурсів, але є ризик: будь-хто, хто не погоджується з нею, автоматично потрапляє в категорію «бот», а отже, його позицію можна навіть не розглядати. З власного досвіду я вже не раз бачив, як одна й та сама ботоферма під різними аватарками може одночасно «гавкати» і за владу, і проти влади, і проти автора, і проти його опонентів – лише для того, щоб максимально всіх розізлити й радикалізувати. Ті, кого ми сприймаємо як «зеленоботів» і «порохоботів», дуже часто можуть бути просто різними масками одних і тих самих кремлівських технологій.
  18. Війна як «бізнес-проєкт для верхівки»
    Ольга каже, що для народу війна – кров і сльози, а для частини верхівки – бізнес-проєкт з відкатами і мільярдами. Якщо говорити про частину еліти, яка справді намагалась заробити на війні, – на жаль, це правда. Але далі теза розширюється до «для верхівки в цілому війна – бізнес». У такому вигляді вона майже дослівно повторює російський наратив «війна до останнього українця заради наживи київської хунти». Відрізнити чесну антикорупційну критику від підгодовування цьому наративу стає дуже важко.
  19. Розслідування НАБУ в Нафтогазі та СБУ
    Ольга згадує, що НАБУ вже «копає» в Нафтогазі, СБУ та інших структурах, і навіть говорить про факти держзради окремих осіб. Справді, антикорупційні та правоохоронні органи ведуть розслідування щодо низки великих держкомпаній і силових органів (повідомлення про обшуки тощо). Але з цього вона робить висновок про повний захват держави мафією. Це може частково описувати окремі вузли, але точно не доводить, що вся система = суцільна мафія.
  20. Епізод із законом №12414 і спробою послабити НАБУ
    Ольга прив’язує скандальний закон №12414 до справи Міндіча: мовляв, коли Зеленський дізнався, що у НАБУ є докази, він спробував «урізати» повноваження НАБУ через цей закон. Факт: закон справді обмежує незалежність НАБУ і САП, викликав шквал критики громадських організацій та партнерів (Суспільне, TI-Ukraine, вікі-огляд, аналіз голосування). Але чіткої, доведеної зв’язки «конкретні докази по Міндічу → закон → особиста мотивація Зеленського зберегти схеми» Ольга не показує, це її припущення щодо мотивів.
  21. Критика «фальшивої доброти»
    Ольга ділить людей на тих, хто «робить поблажки Зеленському» і тим самим проявляє «малодушність і брехливу доброту», та тих, хто вимагає жорсткого покарання. Але у багатьох позиція складніша: покарати винних – так, але при цьому не зламати систему управління в умовах війни, коли від керованості залежить фронт. Життя складніше за схему «або ти за максимальне покарання тут і зараз, або ти теплий прихильник влади».
  22. Оцінка мирного плану як «російсько-американського»
    Авторка називає можливу мирну угоду «російсько-американським планом миру» і підкреслює, що Україна в ньому – лише об’єкт. У цьому є реальний страх: великі гравці можуть спробувати домовитись за наш рахунок. Але в її картинці майже не лишається місця для суб’єктності України, наших переговорних спроб, внутрішньої дискусії. У підсумку люди чують: «все вже вирішили без нас, а Зеленський тільки підпише». Це вбиває мотивацію боротися за кращі умови.
  23. Великі втрати й тема «занижених цифр»
    Ольга стверджує, що озвучена Зеленським цифра загиблих військових сильно занижена, й посилається на «деяких соціологів», які дають діапазон 350–400 тисяч. Тут важливі дві речі:
    – вона чітко каже, що за загибель людей винен Путін, а не Зеленський – це принципово правильно;
    – коли вона оголошує офіційну цифру «брехнею» лише тому, що чула більшу оцінку, – це слабка підстава. Будь-яка держава під час війни дуже обережна з точними втратами. Питання в тому, як це комунікується, а не в тому, щоб автоматично будь-яку офіційну цифру назвати обманом.
  24. Звинувачення Путіна і Заходу
    У Ольги тут змішуються дві лінії:
    – Путін як агресор і терорист №1 – з цим важко сперечатися;
    – Захід як «зрадник», який «не знайшов мужності» й тепер «нав’язує ганебний мир».
    Критика конкретних рішень Заходу, в тому числі мирного плану, – нормальна і потрібна. Але перейти від «цей план нам не підходить» до «вони нас зливають» – це вже емоційне узагальнення, яке працює в логіці Кремля: «ніхто вас не любить, ви нікому не потрібні».
  25. Історичний наратив жертви на 300–400 років
    Ольга згадує століття заборон, ГУЛАГ, колоніальну політику щодо України – це реальна частина нашої історії. Але фінальний акорд звучить як: нас 300–400 років вбивали й грабували – і ми «отримали те, що заслужили». Це вже не про конкретних агресорів і зрадників, а про колективний вирок всьому народові. Такий погляд забирає в людей відчуття, що вони можуть щось змінювати, і підштовхує до фаталізму. І в нашій історії Росія зрештою брала над нами верх не стільки відкритими перемогами на полі бою, скільки через внутрішній розкол, інкорпорацію еліт і захоплення інститутів зсередини – про це теж не можна забувати, коли ми говоримо про сьогоднішню війну.
  26. Порівняння з Арабськими Еміратами
    Авторка наводить приклад ОАЕ, де держава ділиться доходами з громадянами, і це показує, що ресурсна країна може інвестувати в людей. Але пряма паралель «дивіться, там по 60 тисяч при народженні, а у нас тільки грабіж» ігнорує різницю: інша економіка, інші ресурси, інша чисельність населення, інший режим. ОАЕ корисні як ілюстрація того, що можливо робити з ресурсами, але не як пряма «норма», за якою треба судити Україну у стані війни.
  27. Повторний акцент на «службовій недбалості»
    Наприкінці Ольга знову повертається до думки, що навіть якщо Зеленський особисто не крав, службова халатність сама по собі – злочин, який має каратися законом. Як принцип – це правильно: бездіяльність на найвищому рівні може бути злочином. Але в конкретному кейсі авторка так і не показує чіткий ланцюжок: яка саме була обов’язкова дія, яку інформацію він мав, які кроки зобов’язаний був зробити і не зробив. Без цього «службова недбалість» у її монолозі так і лишається емоційною етикеткою, а не доведеним юридичним фактом.
  28. Образ війни як «політборделю»
    Фінальний образ «це не політика, а політбордель» звучить емоційно і яскраво, але дуже руйнівно. Він не залишає місця для думки, що політику можна ремонтувати, чистити, змушувати працювати за правилами. Якщо все навколо бордель – будь-які спроби щось покращити виглядатимуть як косметика на трупі. У такій логіці легко прийти до висновку «значить, треба все ламати», а це вже ближче до сценаріїв, які вигідні не Україні, а її ворогам.
  29. Змішування чесної критики з вигідними Кремлю наративами
    У підсумку в Ольги одночасно присутні:
    – важливі й правильні речі (Путін – агресор, війна – не наша вина, корупція під час війни – тяжкий злочин, еліти мають відповідати);
    – і набір узагальнень, які один в один збігаються з цілями російської пропаганди: «усі еліти однаково гнилі», «війна – бізнес-проєкт для верхівки», «Захід нас злив», «будь-який мир буде приниженням», «ми завжди були жертвами і самі заслужили те, що маємо».

    Проблема не в тому, що Ольга «працює на Кремль». Вона, щиро вболіває за Україну і сама є жертвою цієї війни. Проблема в тому, що з суміші реальних фактів і болю у неї виходить картина, де у України майже не лишається суб’єктності, а віра в інститути й майбутнє обнуляється. І цю картину дуже легко підхоплює і підсилює російська машина впливу.
Моя позиція і чому я не хочу бігти «попереду паровоза»

Я спеціально пишу це не як «розгром» Ольги. Я її поважаю і розумію, звідки в ній стільки болю. Мені важливо не звинувачувати її за найболючіші формулювання, а чесно відокремити те, що я вважаю справедливими зауваженнями, від того, що, на мою думку, є емоційними перебільшеннями або небезпечними узагальненнями.

Я багато років по крихтах збирав факти, розбирав фейки, шукав, де правда, де маніпуляція, де російська методичка, замаскована під «щиру думку українця». Якщо я зараз просто встану під емоцію, хай навіть дуже щиру, і перестану перевіряти себе по фактам – це означатиме, що і раніше я був не до кінця об’єктивним. Я не хочу бути тією людиною, яку зустрічний вітер легко знесе вбік.

Саме тому саме зараз, у час війни, я свідомо обираю не підхоплювати найсильніший емоційний наратив, а розкладати все по полицях. В українській історії вже не раз було так, що нас не могли добити на полі бою, але ламали зсередини: через взаємну ненависть, безнадію, відчуття «усі однакові», розвал довіри до будь-якої влади й будь-якої інституції. І я занадто добре розумію, що саме на це Росія сьогодні витрачає мільярди рублів.

Корупція в Україні була, є і, на жаль, буде – це реальність. Хтось із тих, хто краде під час війни, справді може потім утекти в Росію, забрати з собою вкрадене тут і ще й отримати від неї гроші за те, що допомагав розвалювати нас ізсередини. Це буде бридко й несправедливо. Але ще гірше буде, якщо ми самі, через емоційні качелі й тотальні узагальнення, остаточно зламаємо довіру до всього – від армії до антикорупційних органів. Тоді ці люди підуть з грошима, а ми залишимось без держави.

Навіщо ця тема і до чого я закликаю

Мета цієї гілки – не «розстріл» Ольги й не її «обожествлення». Мета – перевести розмову про її відео з рівня «вона переобулась» / «вона молодець, сказала правду» на рівень:
– тут факт, підтверджений документами;
– тут припущення;
– тут емоція, з якою можна співчувати, але не будувати політику;
– тут формулювання, які мимоволі грають на руку Кремлю.

Дуже прошу:
– якщо ви вважаєте, що Ольга права – підкріплюйте її позицію посиланнями і аргументами;
– якщо не згодні з нею або зі мною – показуйте, де я помиляюсь, теж з фактами в руках;
– якщо бачите, що я десь перегнув, – пишіть прямо, де й чому.

Головне – не розбігатися по таборах, які кидаються одне в одного мемами й ярликами, а спробувати хоч тут, у цій темі, подискутувати як люди, а не як боти. В українській історії Росія жодного разу не перемагала нас остаточно на полі бою; їй вдавалося брати верх лише тоді, коли ми були розколоті й доруйнували себе самі – сварками, зневірою і відмовою думати головою.

Тому підключайтесь до дискусії. Не обов’язково погоджуватися зі мною чи з Ольгою. Важливо тільки одне: опиратися на факти, а не на вітер, який сьогодні дме в наші емоції.
Ответить

Вернуться в «Дискусії про Україну»

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 10 гостей